Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин) kraken tor Торопец

На днях, ёпта, я попался на гудок. Решил я, братва, развлечься, куплю такую шмаль, которую давно не пробовал — кодеин. Знаете, братаны, этот говнюк меня всегда интересовал, но не решался долго, отпилить его по-настоящему. А тут, так сказать, возникла возможность, закладки подобрались сочные.

Зайдя в свою любимую закладочку, я нашёл настоящего дилера. Написал ему в личку, типа так: "Мужик, я крутой юзер, хочу купить кодек, можешь завести?" Ответа не заставило себя ждать, братишка откликнулся моментально: "Есть такая шняга, заебись качество, стопудово понравится". Ну, я тут же договариваюсь с дилером о времени и месте встречи, ибо обменяться опиями надо было лично, ёпта.

Я рассказал об этой ситуации мояшкине, моей лучшей подруге. Она моя спутница по жизни уже достаточно долго, и мне нравится, как она понимает меня и всегда поддержит в тёмные времена. Она говорит: "Но перебор, реально, нахуй не нужный. Вот я тут недавно решила посмотреть новый сериал, кайфую просто. Чего бы нам вместе не включить?"

Я согласился — смотреть сериалы с ней всегда клёво. Мояшкина раздобыла коноплю, а я свою порцию кодека. Такой вот дуэт, братаны, набросились на отдых. Мы сидим, шмальяем и переключаемся с сериала на сериал, в жизни не нужны проблемы, только кайф и отдых, согласны, юзеры?

В процессе шмоления амфика и отведения кодека мы обсуждали разные моменты сериала. Мояшкина порой восклицает: "У них там такая шваль, аж не верится!" А я, с эйфорией от опия, говорю: "Да, пиздец полный, а вот крутая сцена с перестрелкой была, мама не горюй!" Наши эмоции были на грани, братва, сцены в сериалах только раскачивали наши наркотические ощущения.

Так мы и провели вечер, забыв обо всем на свете, окунувшись в мир сериалов и химических приключений. Амфик поднимал настроение, а кодек помогал расслабиться, как блядь, летняя путана на приёме.

Когда флакон с амфиком опустел, а закладки с кодеком наконец-то воспряли духом, мы почувствовали, что пора закругляться. Вместе с мояшкиной мы не забудем этот вечер никогда. Закрытие сериала и закрытие наших ёбучих кайфов — вот, что означало для нас окончание незабываемой ночи.

Такие моменты, ёпта, когда наркоманы и гопники находят своё счастье в незаконных забавах, дарят нам понимание, что жизнь полна искушений. Мы наркоманы, братаны, но мы тоже люди, и в наших сердцах живут эмоции и желания, как и у всех остальных.

А теперь, когда с первыми лучами утреннего солнца заиндикаторило подход севера, нам пора расходиться, чтобы господин сон успел устеливать нашу голову пухом. Не дайте никому, даже самым крутым юзерам, контролировать вашу жизнь, не стоит знать все детали, а главное — опия. Оставайтесь свободными, и пусть ваши сериалы будут заполнены только самыми крутыми эмоциями, братаны!

Покосившись и подумав о вчерашнем угаре, я понял, что наркотики не могут стать основой жизни. Они лишь добавка к процессу, чтобы разбавить повседневность и позволить себе немного безумства. Но помните, юзеры, лучше заменить наркотики на здоровый кайф, шляпах и увлечениях. Этот опыт, братва, научил меня ценить моменты с мояшкиной и не забывать о самых настоящих ценностях в жизни.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!